Чому традиційне насичення харчових продуктів йодом не «працює»?

Питаннями подолання та профілактики означених вище проблем вчені займаються дуже давно. Більшість національних програм з профілактики йододефіциту базується на йодуванні солі або інших харчових продуктів. Але численні дослідження доводять, що ці заходи не лише не вирішують проблему, але й можуть спричиняти серйозні негативні наслідки. 

Причина неефективності усіх застосовуваних до сьогодні заходів дуже проста: стандартними формами йоду, якими насичують харчову сіль, є йодид калію та йодат калію. Через те, що ці сполуки є неорганічними, вони мають величезні недоліки:

• Через високу випаровуваність такого йоду, неможливо розрахувати ефективну та безпечну дозу для додавання його до харчових продуктів;
• Йодид калію та йодат калію є небезпечними токсичними речовинами. Останній є більш стійким при тривалому зберіганні солі і тим самим надає певні переваги виробнику, але загальновідомо, що доза йодату калію, яка викликає смерть у 50% мишей чи пацюків (ЛД50), у 10 разів менша, ніж йодиду калію. Так, в США, Австралії, Німеччині через 11–15 років після початку заходів профілактики йододефіциту спостерігалось достовірне збільшення частоти захворювань йодоіндукованим гіпертиреозом (патологія щитоподібної залози), а в кількох країнах східної Європи почастішали на 1,5% випадки захворювання на артеріальну гіпертензію;
• Існує група осіб, яким протипоказане вживання йоду через проблеми з ендокринною, серцево-судинною системами та шлунково-кишковим трактом, для яких суцільне йодування харчових продуктів стане небезпечним.

Найважливішою загрозою застосування неорганічного йоду є те, що організм не приймає участі у регулюванні його засвоєння та накопичення у щитоподібній залозі, що несе за собою великий ризик перенасичення йоду в організмі – гіпертиреозу.

Не стали вирішенням проблеми й БАДи (біологічно активні добавки), що наразі дуже поширені як додатковий оздоровчий елемент харчового раціону людини. Адже для їх створення ламінарію обробляють водою, етанолом, розчинами кислот, в процесі чого цінні мікроелементи (в т.ч. йод) переходять у стан непридатних відходів виробництва, розчиняючись у названих вище речовинах. Проблема полягає в екстракції. Користь організму можуть принести лише ті штучно створені продукти, в яких збережений йод у його нативній формі. Отже, традиційні засоби подолання йододефіциту та його профілактики не вирішують нагальне питання про універсальний інструмент, що був би ефективним, цілком безпечним, природним та добре засвоювався організмом.